Репродукція Familia
Familia (Фамілія). 2022
Почати все спочатку через 10 років мистецького усвідомлення.
Аліна Гаєва
70 х 200 см
змішана техніка
Серпень — грудень 2022 року
Коли я малювала картину, я постійно думала: а як же я буду її описувати? Не в тому розуміння, що я не знаю її сенсу, не в тому плані, що я не знаю її метафоричних історичних епітетів, які я люблю вживати, ототожнюючи їх з реальністю — бо кожна картина є відображенням реальної дійсності. Реалізація в матеріальному світі буде здійснена набагато пізніше, ніж ми собі це уявляємо, бо тонкість передачі інформації настільки дзвінко-тонка, що зараз, зі свого грубого тіла, ми її не усвідомлюємо. Все це мені було зрозуміло і очевидно далеко заздалегідь. Але я хотіла знайти просту форму вираження, як у малюнку через лінію, і тут до мене прийшла думка.
Так от, хочу сказати наперед, що всі зовнішні зміни є наслідком внутрішніх змін, наслідком нашої особистої зміни. Тож ці зміни відбулися в мені знову, і я нарешті почала більше зважати на те, що відбувається зі мною. Тобто просто стала більше цінувати те, що я роблю, або цінувати по-іншому.
«Рух зсередини назовні як первинний рух людської свідомості. Спочатку ти вмираєш, а потім народжуєшся. А потім все оживає навколо тебе».
Ця робота — усе те, що я люблю. По-перше, я намалювала її двічі: графіка і живопис. Я не люблю щось одне, мені однаково по-різному подобається графіка з її ідеально-блискучою лінією, плавність якої нагадує рух води. Живопис я люблю не менше, ніж графіку, він мене захоплює кольором, який я не можу передбачити, який я не бачу наперед, тому для мене живопис — це завжди загадка, яку я розгадую по -ходу роботи, її творення.
Дівчинка в лимонно-жовтій сукні — це моя донька, Маруся. Цю сукню їй подарувала онука маминого чоловіка, коли ми тікаючи від війни, знайшли собі тимчасовий прихисток в Австрії. Сукня для переселенця, лимонно-жовтий лимон. Тому я зробила Марусі блакитні очі. Сіній згори, жовтий знизу — стяг рідної країни, чи це не очевидно?! Часто саме відстань дає нам чітку картинку, а хто ж саме з тобою був поруч весь цей час. Праворуч за дівчинкою знаходиться фігура з графічного скетчу «Четвертий вимір». Це силует голови з шиєю, що дивиться в бокал, імовірно, знаходячи там натхнення, імовірно, шукаючи там своє «інше» відображення. Дівчина не випадково перекриває цю фігуру ліктем, вказує на те, що навіть четвертий вимір уже стоїть позаду. Ліворуч ми бачимо ще один силует: сіра фігура у вишневому вбранні, наче форма, вирізьблена з каменю, стискає в кулак руку чи охоплює іншою рукою свою руку.
Тло, яке служить фоном для фігур, складається з фрагментів чотирьох орнаментів. Тут я заклала таємницю, бо якщо ми подивимося на попередні графічні роботи і складемо з них речення, то вийде, зліва направо: «відчувай, пам’ятай, кропітка праця, розвиток, мрія». Не важко здогадатись, що несе це послання під час таких визначних подій для України, адже час написання картини — серпень — грудень 2022 року.
На передньому плані роботи саме «маска анонімуса», яка знята, нарешті.
Маска Ґая Фокса (англ. Guy Fawkes mask), також відома як Маска анонімусів, Маска Вендетта або просто Маска V — один із ключових символів протесту і боротьби проти корупції, нинішнього ладу і реформ влади на Заході.
Це відкриває істинне обличчя, яке ховалося за безосібною, анонімною маскою. Маска уособлює собою невідоме, анонімне сприйняття України на світовій арені. Ототожнюється ця аналогія з неправильним, хибним розумінням країни, з її вже прилиплою до обличчя маскою, яка з середини ХVІІІ ст. була одягнута на цілу країну. Так хто ж ховався за цією маскою, яка приховувала істинне обличчя всієї нації? Там була дівчинка з сивим волоссям і з дорослим не на роки обличчям, але зі світлими, кришталево- глибокими і синіми очима. Дівчинка-мудрець, дівчинка-провидиця з непереборною вірою, волею і жагою до життя. Молоде тіло зі старим обличчям, яке виражає мудрість тисячоліть.
Ніколи ми так близько не стоїмо до смерті, як у момент народження. Малюк, що народжується з раковини, в яку вплетені материнські руки, вказує на піраміду. Цим жестом він говорить нам, що є продовженням своїх пращурів, новим життям після їхньої смерті.
Передавати знаки і символи своїм нащадкам — це наш обов’язок.
Коли камені говорять — живі мовчать. Сфінкс і піраміда….
Про цілісність ми дізнаємось, коли порушують наші кордони. Ціна свободи пізнається забороною.
На мою думку, рух зліва направо в картині, як і наше письмо, має абсолютно логічне пояснення: ми починаємо зі смерті, аби закінчити існування вічним життям.