Аліна Гаєва
«Територія дійсності.
Безпідставна країна»



Цей живописний триптих Аліни Гаєвої на сьогодні є наймасштабнішою її роботою  - і за розміром, і за внутрішнім наповненням. Авторка сміливо транслює власний погляд на сьогоднішнє буття нашої країни, його передумови й перспективи.

Картина сповнена  складними сюжетами, казковими образами, пекельними карикатурами реальності, фантомними спорудами та історичними аналогіями  - ми проходимо повз ціле життя, котре нам показує художниця численними образними засобами.

Розмір:  200х400 см ( 200х100 см/ 200х200 см/ 200х100 см)

Матеріали:  олія, двп, олійне вугілля, деревне вугілля

Створення:  2021 рік


 
 


За своєю композицією та складністю деталізації триптих заграє з твором нідерландського живописця Ієроніма Босха "Сад земних насолод".


В процесі зображення персонажів та глибокого осмислення сучасних подій авторка опирається на методологію історичного пізнання Йоганна Густава Дройзена, в основі якої лежить метод розуміння та пізнання твору як продукту певної культурної традиції. 

Ця методологія закріплюється у творі структурно: евристика (ліва стулка), критика (центральна частина), інтерпретація (права стулка).


Евристика.
Ліва стулка (Рай)

 

Центральні фігури тут – цілком впізнавані образи, що ототожнюють Адама і Єву. Авторка свідомо зображає їх без прямої присутності Бога, чия уявна рука опосередковано творить Адама, використовуючи пилку.

Останній є інтерпретацією ключової фігури картини Олександра Богомазова «Правка пил» (1927 р.), що увійшла в колекцію «спецфонду», сформованого в НХМУ у 1937-1939 рр. Туди потрапляли роботи «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» - усіх тих, хто, на думку партійних ідеологів, «спотворював дійсність» і був загрозою для «нового суспільства».

Єва ж має інший наратив: це фігура з правої «Пекельної» частини роботи Ієроніма Босха, яку авторка свідомо помістила в Рай, забігаючи у такий спосіб наперед та вказуючи на подальший розвиток Гріхопадіння.

Поміж Адамом і Євою знаходиться рука з яблуком, що є уособленням причини завершення вічного щастя в Раю. Цей символ невипадково є фрагментом роботи Петра Сабодиша «Колгоспниці. Дівчата з яблуками» (1937р.) з колекції «спецфонду», адже колгоспи свого часу трактувалися як «справжній рай на землі».



Позаду перших людей, створених Богом, розташовані райські кущі. Вони стилізовані білими контурами, котрі символічно проходять крізь усю картину. Це – узори, що використовувались для оздоблення елітарної вишивки одягу козацької старшини найвищого рангу у ХVII - XVIII ст.

Після закінчення Визвольної війни 1648-1654 рр. саме в їхніх руках нагромаджувались величезні багатства. Торгівельні та політичні зв’язки Гетьманщини із Західною Європою та країнами Сходу сприяли народженню нової культури, що почала проникати і в козацько-старшинські хороми та кам’яниці.

Авторка проводить паралелі, щоб ми змогли опосередковано побачити зародження «нової культури», а в безпосередньому зображенні - початок «нового, іншого життя», що формується у них за спиною, життя, що чекає на Адама і Єву, а також на країну загалом.

Над кущами знаходиться озеро, в якому стоїть фонтан-потир з християнськими банями, надкушеним яблуком (забороненим плодом) та інтерпретацією довгоногого коня з роботи Сальвадора Далі «Спокуса святого Антонія».


Критика.
Центральна частина

 

Саме тут приділяється особлива увага пострадянській спадщині.
Ключова фігура в озері зверху - фонтан у вигляді графина-рибки з чарочками-рибками. Пам’ятаєте їх у сервантах?

Нижче можна помітити три фігури на спільному килимі, одна з яких нагадує Казимира Малевича - художника-авангардиста, засновника супрематизму. Він є втіленням усіх українських художників, котрих піддавали репресіям.


Подивіться на символи, зображені на рукавиці істоти з пташиною головою поряд: серп, молот і зірка натякають на складні стосунки митця з СРСР, його арешт і допит чекістами восени 1930 р.


Інтерпретація.
Права стулка. (Пекло)

 

Серед багаточисельних образів потойбіччя вгадується сюжетна лінія «Страшного суду». Між іншим бачимо звабливу дівчину з довгим білим волоссям, яка замислено грає на мандоліні. Інструмент тримає хлопець із жабою на грудях – бо це єдине, для чого придатна така істота, навіть у Пеклі.


Аліна, як справжня митиця, лише зображає свою версію дійсності та ставить запитання, а відповіді знаходимо ми.

Принаймні намагаємось це зробити.