Культурна ланка Дніпра

Аліна Гаєва (далі АГ)
Євген Монастирський (далі ЄМ) 
Інтерв’ював Євген Монастирський


ЄМ: А було таке, що ви ніби підглядали одна за одною. Завжди в мистецтві є те щось на що ти орієнтуєшся, є якісь образчики якими та надихаєшся. Але завжди в тому, що ти робиш особисто, в першу чергу не вистачає зворотньої реакції, тобто щоб отримати свого першого глядача - це завжди страшно, це завжди страх критики, не сприйняття, не порозуміння, тощо. А коли у тебе є сестра, з я кою ви розділяєте так багато спільного і ви завжди є першими рев’юєрами, рецензентами того, що робить інша? Чи було так, це просто моє припущення?

АГ: Так було, якщо ми говоримо щодо підглядання, як за творчим процесом, то я зі свого боку не робила цього, тому що це для мене, як довіра, якщо вже у нас є розділення праці, то ми не перевіряли одна одну. А щодо того чи мені було цікаво, що скаже Каріна на мою творчисть - то звісно так! Мені постійно здавалось, що я тільки те і робила, що питала у неї: «Ну що, як, норм?» І  мені було дуже важливо, що я вона скаже.

ЄМ: А вона?

АГ: А вона, як на мене, якраз дивилась, як я роблю.

ЄМ: Тобто вона слідкувала за процесом?

АГ: Мабуть, так!

ЄМ: Ти сказала напочатку, що ви робили ляльки, а які форми виразу себе ти знаходила під час дорослішання?

АГ: Ми починали з малювання, потім у нас була перерва, ми пішли в гурток на в’язання ґачком, і цим ми володіємо досконало, тому що я вже втомилась їздити на олімпіади, виявляється є олімпіади з в’язання ґачком, як і олімпіади по фізиці і українській мові, і я вже була зіркою і району і області, тому що коли ти це робиш лівою рукою, то це було досить складно для уяви, вси ці схеми треба було перебудовувати навпаки. Ми межували між творчім ефімерним, перетворюючи його в матеріальний виріб. Також ми ходили на курси САПР, побудови і конструювання одягу, і зрозуміли, що воно нам не треба і пішли ще більше в свій бік і спосіб створення  методології, побудови одягу - це якщо про одяг говорити, я чесно скажу, що ходила з Каріною за компанію, бо їй це завжди було цікавіше. І у нас дійсно були якісь сфери, де Каріна зі мною за компанію ходила, а були сфери - де я з нею.

ЄМ: А куди вона з тобою за компанію ходила?

АГ: Вона зі мною за компанію ходила, я вже бігаю по рокам зараз, в d’Orsay в музей імпрессіоністів в Парижі і ми обійшли його за 20 хвилин, тоді коли я сама не можу його за 4 години обійти. Як вона мені говорить, коли мені цікаво, я зіваю! (Сміється) Кераміка на гончарному колі, просто кераміка, бісер, анімаційні проекти, татуювання, так як ми архітектори за освітою, то ми проектували в Польщи на практиці і після 6-го курсу, ілюстрація книжок, першу книгу ми саме вдвох ілюстрували, вона так і не вийшла, це було під час навчання в академії. Тож, в прикладних сферах ми себе проявляли. І до того, як створити GA.EVA в 2017 році, у Каріни був свій бренд одягу «КГ», у мене теж був з подругою проект одягу, де був друк на тканині моїх робіт «Гаєва/ Рибіцька», але він дуже недовго проіснував. Також варто не забувати, що у нас була галере-книгарня «Чорна ящірка», яка 6 років проіснувала в Дніпрі і ми були ідейними натхненниками, де був використаний наш брендінг і неймінг, це була культурна ланка Дніпра, яка вплинула певним чином на розвиток галерей в Дніпрі, я була галерейним куратором і намагалась привозити художників з усієї України, молодих - не молодих, це не було вже так важливо!


Ви добра команда